Спочатку для запису нот використовували грецький алфавіт, пізніше почали записувати ноти латинськими літерами. Ось які літери відповідають основним семи звукам: c [це] – до; d [де] – ре; e [е] – мі; f [еф] – фа; g [ге] – сіль; a [а] – ля; h [ха] – сі.
Назви нот пов'язані з молитовним текстом, а символи корінням сягають середньовіччя. Прототипом нотних знаків є символи, які використовувалися у текстах церковних псалмів – невми. Ці знаки складалися з рис і точок. Вони вказували, де потрібно наголошувати при співі.
Значення скор. від наземний громадський транспорт ◆ Немає прикладу вживання (див.
В перекладі означає: «Щоб у повний голос змогли оспівати раби твоїх діянь чудеса, зніми гріх із їхніх вуст, Святий Іван».