обставивши Ольгу квітами, обклавши книгами, нотами та альбомами, Штольц заспокоювався, вважаючи, що надовго наповнив дозвілля своєї приятельки, і йшов працювати…" Незабаром він розуміє, що не може жити без Ольги: "Навесні вони всі виїхали до Швейцарії. Штольц ще в Парижі вирішив, що відтепер без Ольги йому жити не можна… Збережена копія
Обломов після вечері квапливо став прощатися з тіткою: вона запросила його на другий день обідати і Штольцу просила передати запрошення. Ілля Ілліч вклонився і, не зводячи очей, пройшов усю залу. Ось зараз за роялем ширми та двері. Він глянув – за роялем сиділа Ольга і дивилася на нього з великою цікавістю..
Андрій Штольц намагався допомогти своєму другові дитинства уникнути сумної долі. Він певною мірою розумів, що можливо кохання зможе повернути його до справжнього життя. Бачив він і інтерес Іллі до Ользі, що зародилася в ньому кохання. Тому він намагався розкрити для Ольги найкращі риси свого друга.